Визначено основні риси вітчизняного права на початкових етапах розвитку державності українського народу. Розглянуто питання становлення та розвитку основних інститутів цивільно- і кримінально-правового регулювання судового процесу в Києво-руській, Литовсько-руській та Козацько-гетьманській державах. Висвітлено джерела права, систематизовано правові норми.

Определены основные черты отечественного права на начальных этапах развития государственности украинского народа. Рассмотрены вопросы становления и развития основных институтов гражданско- и криминально-правового регулирования судебного процесса в Киево-русском, Литовско-русском и Казацко-гетьманском государствах. Освещены источники права, систематизированы правовые нормы.

Висвітлено питання державності українського народу - Києво-Руської, Галицько-Волинської та Литовсько-Руської держави - основні етапи еволюції держави та права в Україні періоду середньовіччя. Особливу увагу приділено проблемам формування й розвитку політичних інститутів влади, судовому устрою, джерелам права та систематизації правових норм. Проаналізовано основні пам'ятки вітчизняного права періоду X - XVI ст.

Розглянуто організаційно-правові питання встановлення та діяльності в Україні окупаційних цивільних адміністрацій, а також спроби творення української національної державності в період німецько-радянської війни. Значну увагу приділено функціонуванню німецького окупаційного режиму. Охарактеризовано ідеологічні, організаційно-правові засади й інституційні форми діяльності українського повстанського руху.

Рассмотрены организационно-правовые вопросы установления и деятельности в Украине оккупационных гражданских администраций, а также попытки создания украинской национальной государственности в период немецко-советской войны. Значительное внимание уделено функционированию немецкого оккупационного режима. Охарактеризованы идеологические, организационно-правовые основы и институционные формы деятельности украинского повстанческого движения.

У контексті зародження та генези політико-ідеологічної концепції України як Малоросії крізь призму еволюції національної ідентичності висвітлено розвиток вітчизняної політико-правової думки останньої чверті XVI - першої половини XIX ст.

Проаналізовано правові норми щодо обмеження повноважень гетьмана, кількох відомих козацьких політико-правових проектів, надано як складові установок щодо орієнтації козацького середовища на конституціоналізм, і розглянутоя такими, що викликані потребою недопущення свавілля у політичному житті козацької України XVIII ст.

У контексті геополітичної ситуації початку XVIII ст. на прикладі зразків творчості П. Орлика окреслено політичні та правові аргументи на користь існування незалежної Української держави.

Досліджено витоки конституційної ідеології українського державотворення як національного. Наголошується на тому, що основи такої ідеології в Україні було закладено в середині XVII ст., коли вперше було обгрунтовано потребу в розбудові національної держави тодішніх українців як незалежної, а головно, соборної. Підкреслено, що спроба запровадити монархізм була зумовлена потребою зовнішньої легітимізації цієї держави.

Досліджено український конституціоналізм як державно-правову практику УНР доби Української Центральної ради. Наголошується на тому, що державно-правова практика "Першої УНР" базувалася на конституційному законодавстві, розроблення якого основується на концепції правової держави. А перевага конституційних актів у законодавстві Української Центральної Ради обумовлюється необхідністю надання державній політиці демократичної спрямованості.

Досліджено український конституціоналізм - конституційне законодавство та конституційно-правові пошуки в Україні доби Директорії, або "Другої УНР". Наголошується на тому, що конституційне законодавство Директорії УНР визначало загальну спрямованість її законодавчої діяльності, а намагання створити власний цілісний конституційний акт зумовлювалося ще й необхідністю надання державній політиці демократичної спрямованості.

Досліджено український національний конституціоналізм - конституційне законодавство та конституційно-правові пошуки в Україні доби Західноукраїнської Народної республіки/ЗО УНР. Наголошено, що конституційне законодавство ЗУНР визначало загальну спрямованість її законодавчої діяльності, а науковий доробок вітчизняного ученого С. Дністрянського мав важливе значення для утвердження українського конституціоналізму.

У контексті історіософських підходів досліджено феномен української державності як національної. Висловлено думку, що процес українського національного державотворення узалежнюється константами певних спільних для всіх соціальних верств народу цінностей - своєрідного розуміння національної ідеї у межах різних етапів розвитку української державності. Вважається, що такою цінністю для українців у час закладення основ національної державності, можна вважати концепт "вольності", а згодом похідних від нього - "воля", "свобода". Всі вони у сучасну для нас добу зіставні з поняттям "демократія" в його широкому розумінні. Наголошено на тому, що сприйняття та відстоювання українцями саме такої парадигми еволюції державності свідчить про її відповідність сутності (духу) української нації.

Аграрне питання в українських національних державних формаціях 1917 - 1921 рр. досліджено як перебіг законодавчого забезпечення розподілу та перерозподілу землі. Наголошено на тому, що фактор аграрного питання у революційній Україні, що започаткував національне земельне законодавство, був не лише каталізатором активізації правової політики українських урядів, але й значною мірою визначав успіх українців у розбудові власної національної державності.

Досліджено законодавчий аспект правової політики українських національних державних формацій 1917 - 1921 рр. у сфері праці. Наголошено на тому, що фактор праці як один із соціально-економічних чинників у процесі формування й еволюції правової політики українських національних урядів був контроверсійним, а сама "трудова" політика - малоефективною. Наведено думку, що законодавче регулювання трудових відносин, яке поєднувалося зі спробами вирішити правовими засобами численні соціальні проблеми, започаткувало українське національне трудове та соціальне законодавство; недооцінка проблем законодавчого врегулювання трудових відносин певною мірою спричинилася до втрати українцями власної національної державності.

Двохсотрічний шлях розвитку Львівської політехніки розглянуто у контексті змін державної освітньої політики декількох держав - імперської Австрії, міжвоєнної Польщі, Союзу РСР та України. Наголошується на тому, що навчальний заклад користувався різними юридичними статусами, а відтак і правами самоуправління (чи їх відсутністю)

Міжконфесійний чинник розглянуто як форму суспільно-політичної боротьби тогочасних інтелектуалів за відстоювання прав українського народу на власні національну ідентичність і національну державність. Наголошено на тому, що у ході полемічної боротьби поняття "русь" (себто - українці) і "православна віра" набувають тотожного змісту. Висловлено думку, що ідея верховенства в українському суспільстві духовної влади - влади православної церкви була єдино можливою у тогочасних умовах формою реалізації національної державності.

Досліджено проблему впровадження у вітчизняну державно-правову практику революційної доби "західноєвропейських" цінностей - демократії, розподілу влад, верховенства права, прав людини. Наголошено на тому, що такий напрям політичного розвитку для українців був природним, порівняно з іншими. Зроблено висновок, що український європоцентризм і 100 років тому, і сьогодні, по суті - україноцентризм.

Досліджено законодавчий аспект правового регулювання громадянства в українських національних державних формаціях 1917 - 1921 рр. Встановлено, що проблемі законодавчого регулювання інституту громадянства українські державні формації загалом приділяли недостатньо уваги, а недооцінка самого фактора громадянства в контексті забезпечення інтересів власне етнічних українців певною мірою призвела до того, що українці втратили власну національну державність.

Досліджено феномен конституціоналізму та української моделі конституціоналізму в контексті формування національної державно-правової традиції. Висловлено думку, що основною формулою побутування української моделі конституціоналізму є ідея забезпечення прав і свобод людини через обмеження державної влади, передовсім, засобами парламентаризму, місцевого самоврядування й організацією державних відносин із чітким поділом повноважень. Наголошується на тому, що в основі української національної державно-правової традиції - особливе ставлення українців до свободи як центральної ознаки конституціоналізму.

Висвітлено панівні у вітчизняній та світовій науковій думці підходи щодо сутності поняття "нація", його змісту й обсягу, часу появи, а також взаємозв'язку з поняттями "етнос" і "народ". Наголошено на тому, що поняття "нація" найчастіше корелює з поняттями "етнос" і "народ". Висловлено думку, що нація - це народ, піднесений запасом державницьких сил, наділений змогою до самоідентифікації й відмежування від інших націй державними кордонами, а також інтегрування інших націй до складу своєї держави на правах національних меншин.

Досліджено історичні аспекти міграційних процесів в Україну, зокрема особливості соціального й політико-правового статусу мігрантів на прикладі "російської" міграції періоду імперських Росії та СРСР. Доведено, що росіяни в Україні як етнос склався в результаті міграційних процесів. Простежено тенденції зростання чисельності, напрями розселення, а також особливості соціально-правового статусу українських росіян. З'ясовано місце російського населення в етнічній структурі українських земель. Показано взаємозалежність між політичним фактором (держава) та політико-правовим статусом росіян в Україні, їхнім впливом на соціально-економічний і суспільно-політичний розвиток країни.